Долучилася до створення в Чернігові Гончаренко центру

 

Ірина Соломаха: вірю в європейський Чернігів

Чернігівці не встигли озирнутись, як VIII скликанню Чернігівської міської ради вже виповнився рік. Восени 2020 року свої крісла зайняли 42 депутати, однією з яких була і представниця політичної партії «Європейська Солідарність» Ірина Соломаха.

Чи новий це для неї досвід, що встигла зробити у якості депутатки міської ради, і що ще планує, про враження від роботи в умовах «ріднодомівської» монобільшості і не тільки - читайте в цьому інтерв’ю.

– Чи виправдались Ваші очікування від роботи депутаткою міської ради?

– Це мій перший досвід роботи народною обранкою. Проте зі специфікою депутатської діяльності знайома давно. Адже маю більш, як десятирічний стаж роботи службовця органів місцевого самоврядування. За цей час бачила різних «слуг народу» - і відданих справі ідеалістів готових на самопожертву, і «корисних ідіотів», що ставали легкою зброєю в руках політиків-демагогів, і «прагматиків-господарників», які крали і яким було не соромно… Спостерігала зблизька і за депутатами-бізнесменами, які приходили в міську раду щоб прикрити власні бізнес-інтереси. То ж йдучи на вибори я не тішила себе жодними ілюзіями, що там побачу і з якими проблемами зіткнуся. Для мене було важливо не боротися з вітряками, не імітувати бурхливу діяльність працюючи на власний імідж, а вирішувати конкретні проблеми конкретних людей.

- Ви йшли на вибори в команді «Європейської Солідарності» - опозиційної сили до чинної влади. Робота в опозиції якось вплинула на ваші можливості як народної обранки?

- Насамперед, я дуже вдячна виборцям, які довірили мені і нашій політичній силі представляти їхні інтереси в Чернігівській міській раді. Так, ми сьогодні опозиція. Але опозиція до влади, а не до містян. «Європейська Солідарність» ніколи не виступає проти тих ініціатив, що покликані зробити життя людей кращим. Це наша принципова позиція. Ми не мовчимо, коли бачимо що те чи інше рішення монобільшості може нашкодити громаді. Так, скажімо, було, коли розглядалося питання наміру влади виділити землю в центрі Чернігова під підземний паркінг. Водночас, ми підтримували рішення надати земельні ділянки для ветеранів АТО – ООС. Які можуть бути заперечення з цього приводу? Бути в опозиції це не менш відповідальна місія, ніж бути при владі. І помиляються ті, що бачить роль опозиції лише в сліпій критиці. Ми, депутати ЄС, намагаємося працювати за принципом: критикуєш – пропонуй.

На Стрижні в Чернігові з'явилися каченята

 Травень 2021 року

Трембіта. Фото з родинного альбому

В родинному альбомі зберігаю світлину свого дідуся краєзнавця Михайла Івановича Мажуги. Знімок зроблено в 60-х роках минулого століття. Дідусь мав освіту географа - закінчив Київський державний університет ім. Т.Шевченка. Дуже довго пропрацював вчителем в селищі Ріпки, що на Чернігівщині. Одним із захоплень Михайла Івановича були подорожі. Як географ, він об'їхав і обнишпорив чи не всю територію колишнього СРСР. При цьому дідусь не просто насолоджувався краєвидами, але й ретельно фіксував свої спостереження на фотоплівку та робив записи в щоденнику. На колоризованій вже мною світлині Михайло Іванович зображений з достатньо рідким різновидом поширеного на українських Карпатах музичним інструментом трембітою. 

Такий різновид трембіт можна побачити, здебільшого, на території української та румунської Буковини. В інших карпатських регіонах трембіта має більш класичний вигляд.

Історичне фото. с. Стебні, біля Довгопілля. Джерело: http://karpaty.putivnyk.com

Життя прекрасне! Або качки на Стрижні біля Ялівщини у Чернігові

Літо не хоче відпускати і поступатися місцем осені. Воно інколи нагадує про себе з кожним промінчиком втомленого сонця та лагідним подихом вітерця, що грайливо лоскоче і не лізе до тебе знахабніло за комір. Осінь наполеглива, але не ще не настирлива. Вона знає, що встигне ще з усіма нами награтися, а тому поблажливо дозволяє насолодитися літом, яке продовжить жити в пам'яті наших мобілок...

Галасливі качки на Стрижні біля Ялівщини переконливіші за буль-які філософські трактати, що надихають нас жити і радіти кожній миті цього життя.

Спілкування з журналом "ВООМ" вважаю для себе цікавим досвідом

 

Відверто кажучи, не дуже комфортно відчуваю себе, коли даю інтерв'ю для глянцевих видань. Адже жанр глянцю вимагає від тебе більшої розкутості і простоти у відповідях. З одного боку ти намагаєшся залишатися собою, а з іншого - шукаєш такі слова і образи, щоб тебе зрозуміли навіть ті дівчатка, які до цього ніколи не цікавилися ні політикою, ні чимось іншим крім дозвілля чи, скажімо, моди.

Позаяк, спілкування з журналом "ВООМ" вважаю для себе цікавим досвідом. Саме там сьогодні побачило світ моє інтерв'ю в рубриці "Чернігів без гриму". Дякую Денису Шапошнікову за бесіду.

 

 

ЗІ СВЯТОМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, ДРУЗІ!

 ГОЛОВНЕ СВЯТО ДЕРЖАВИ - ДЕНЬ ЇЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ. І я дуже тішусь, що цього року зустрічала його в колі однодумців. 

Коли відчуваєш поряд людей, яким небайдужа доля України, коли чуєш від них не лише слова підтримки, але й готовність спільно працювати в ім'я змін і добробуту, то відчуваєш себе впевненою в завтрашньому дні. Відчуваєш себе щасливою.

Я переконана: майбутнє Чернігова у вільній, демократичній і заможній України, а майбутнє України в сім'ї сильних, незалежних європейських держав.

Зі святом, друзі!