Ирина Соломаха: "Чем старше становлюсь, тем больше доверяю интуиции"

Ирина Соломаха – в Чернигове человек довольно известный. Многие студенты изучали философию и логику под ее руководством.

До 2015 года Ирина работала в городском совете, возглавляла отдел по связям с общественностью. Сегодня она – заместитель руководителя аппарата Черниговской областной государственной администрации. А еще наша героиня активно занимается общественной деятельностью, увлекается коллекционированием и … вместо тостов и здравниц на праздниках цитирует философов. Она называет это просветительством, поскольку в современном ритме жизни чтение книг для многих – роскошь. А мудрое слово или цитата, запав в душу, возможно, и помогут в нужную минуту.

О ролях, которые приходится играть каждый день, о том, почему важно чувствовать вкус жизни и быть понятной себе, и почему женщине в современном мире комфортней, чем мужчине, - рассказала Ирина в своем интервью.

Ірина Соломаха: для ефективної роботи новообраної міської ради потрібна перемога згуртованої команди професіоналів-однодумців

Ірину Соломаху у Чернігові знають як особистість, чиє життєве кредо завжди було пов’язане з стародавнім латинським висловом «Світячи іншим, згораю сам».  І це – не перебільшення.  Адже де б не доводилося їй працювати – журналістом у колись улюбленій чернігівцями газеті «Черниговский полдень», на викладацькій роботі у педагогічному університеті, на посаді керівника відділу зв’язків з громадськістю Чернігівської міської ради, чи, як зараз – в апараті Верховної Ради Україні  та у Раді регіонального розвитку Чернігівщини, – вона скрізь і без залишку віддає себе людям. 

В Ірини Григорівни майже ніколи не буває вихідних і вільного часу. Її мобільний телефон постійно  «розривається» від дзвінків, а в офісі Ради регіонального розвитку, де вона здійснює прийом громадян,  завжди велелюдно.  – До нас, передусім, приходять ті, хто вже втратив надію зарадити своїм бідам, оббиваючи пороги чиновницьких кабінетів, –  розповідає Ірина Соломаха.  – Інколи це досить складні звернення, до вирішення яких доводиться навіть залучати народних депутатів. Але найчастіше це дрібні питання, які я називаю «питаннями одного розчерку пера». Розгляд таких проблем, як облаштування дитячих ігрових майданчиків, вивозу сміття чи, скажімо, ямковий ремонт в котромусь із дворів багатоквартирних будинків не потребує значних фінансів і великих зусиль від посадовців. Потрібні лише чітке і неухильне виконання своїх посадових обов’язків та ще – певна дещиця творчого мислення. 

Відзначено переможців конкурсу студентських робіт «Майбутнє Чернігівщини в наших руках»

25 березня в обласній раді відбулася церемонія нагородження дипломами переможців конкурсу студентських робіт «Майбутнє Чернігівщини в наших руках».

Конкурс організовано Чернігівським національним педагогічним університетом імені Т.Г. Шевченка за підтримки обласної ради у рамках залучення молоді до обговорення актуальних соціально-економічних, суспільно-політичних та екологічних проблем Чернігівщини.

Як повідомив голова оргкомітету конкурсу Віталій Барбаш, до участі у конкурсі приймалися творчі роботи студентів вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації (технікумів, інститутів, університетів тощо) Чернігівської області. Всього ж на розгляд журі було подано близько семидесяти робіт, сім з яких визначено переможцями і дві – заохочено.

- Перед студентами ставилося завдання описати одну або кілька гострих проблем, які є актуальними для Чернігівщини в цілому або для окремих територій. При цьому бажано було не лише окреслити коло проблемних питань, а й запропонувати шляхи їх вирішення, – розповідає член оргкомітету конкурсу Ірина Соломаха. За її словами, з поставленими завданнями більшість студентів справилася на відмінно.

Переможців та учасників конкурсу привітав голова обласної ради Микола Звєрєв. Він високо оцінив якість студентських робіт, наголосивши при цьому, що молодь досить креативно підійшла до обраних тем. Запропоновані студентами шляхи вирішення цілої низки актуальних проблем сьогодення настільки цікаві і оригінальні, що, безумовно, заслуговують бути розглянуті. Керівник обласної представницької влади закликав молодь активно долучатися до започаткованих в обласній раді ініціатив і також пропонувати свої проекти.

Друга науково-практична конференція «Розумовські зустрічі»

28 листопада 2013 р. у Чернігові в конференц-залі Будинку засідань обласної ради проведено другу науково-практичну конференцію «Розумовські зустрічі». Науковці обговорили питання реформування місцевого самоврядування, розглянуто практичні аспекти запровадження нового законодавства про державну службу та змін до законодавства щодо запобігання та протидії корупції, світовий та вітчизняний досвід у сфері реформування органів влади та місцевого самоврядування, адміністративно-територіального устрою.

Організатори: Український інститут національної пам’яті спільно з Чернігівською облдержадміністрацією, Чернігівською обласною радою, Сіверським центром післядипломної освіти, Сіверським інститутом регіональних досліджень, Чернігівським національним технологічним університетом, Державним фондом сприяння місцевому самоврядуванню в Україні, Інститутом законодавства Верховної Ради України, Київським представництвом Інституту Кеннана.

З нагоди 390-ї річниці надання Чернігову магдебурзького права 23 квітня у Чернігівській міській раді проведено урочисту академію

Участь у заході взяли представники органів місцевого самоврядування та державної влади, провідні науковці, викладачі вищих та загальноосвітніх навчальних закладів міста, студентська молодь.

Організаторами заходу виступили Чернігівська міська рада, Український інститут національної пам'яті при Кабінеті Міністрів України,  ГО "Сіверський інститут регіональних досліджень", Чернігівський центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ і організацій.

Після виконання гімну міста Чернігова начальник відділу зв'язків з громадськістю міської ради, кандидат філософських наук Ірина Соломаха відкрила урочисту академію та  привітала учасників заходу. "Магдебурзьке право частково відродило колишню славу Чернігова за часів Київської Русі, - наголосила І. Соломаха, - це був період значного піднесення міста".       

У вступному слові кандидат юридичних наук, доцент, секретар міської ради Олег Шеремет відзначив символічність проведення наукової конференції, присвяченої становленню та розвитку місцевого самоврядування, у самому осередку місцевого самоврядування – міській раді. "Кращі традиції європейської демократії, - зазначив О. Шеремет, - Чернігів успадкував ще з часів магдебурзького права, і сьогодні одним із головних завдань місцевої влади є створення умов для ефективної життєдіяльності територіальної громади". 

Сергій Леп'явко презентував «Ілюстровану історію Чернігова»

16 квітня відбулася презентація нової книги відомого чернігівського науковця Сергія Леп'явка. Видання має назву «Ілюстрована історія Чернігова».
Учасника заходу були:
Сергій Леп'явко, професор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, доктор історичних наук; 
Олександр Шкурат, меценат, почесний президент Благодійного фонду ім. двічі Героя Радянського Союзу О. Молодчого, депутат Чернігівської міської ради;
Ірина Соломаха, кандидат філософських наук, начальник відділу зв’язків з громадськістю міської ради.
Автор розказав присутнім, що книга представляє собою альбом ілюстрацій по історії Чернігова, який підкріплений мінімальною кількістю тексту, що пояснює представлені графічні об’єкти, не переобтяжуючи читачів надмірним обсягом історичних даних.
Зі слів Сергія Леп'явко «Ілюстрована історія Чернігова» – результат співпраці великої кількості людей та інституцій, які протягом тривалого часу трудились над проектом, надавали фотографії з колекцій, займалися їх реставрацією, відновлювали карти, допомагали в видавництві.
Одним  з меценатів, котрі сприяли виходу книги, був Олександр Шкурат, який зазначив, що для нього, як історика за освітою, було дуже приємно долучитися до роботи над такою необхідною для міста книгою, і він й надалі буде підтримувати і всіляко сприяти появі нових видань про історію міста Чернігова.
Ірина Соломаха додала, що альбом має всі шанси стати одним з символів Чернігова та допомогти розкритися йому не тільки на фоні України, а й Європи, а чернігівці зможуть ще більше полюбили місто через літературу високого стилю.
Книга надрукована в Києві видавництвом «Стилос», призначена для широкого кола шанувальників історії. Більше вісімсот  ілюстрацій,  більша частина  з яких друкується вперше, дають читачеві змогу краще уявити минуле древнього міста, а науково-популярний стиль тексту робить сприйняття інформації легким та цікавим.

ДОВІДКА: Сергій Леп'явко - автор понад 150 наукових праць з історії українського козацтва, міжнародних відносин ранньомодерної доби, порівняльної історії, історії Чернігова. Одне з найбільш популярних видань останнього періоду - «Чернігів. Історія міста».

Магдебурзьке право в Україні, як генетична пам'ять її європейськості

До 390-ї річниці Магдебурзького права в Чернігові

Коли науковці та політики говорять про генетичну пам'ять, то найчастіше мають на увазі здатність людей відтворювати давні традиції та звичаї свого народу. Інколи навіть не задумуючись про їхні джерела. У цьому сенсі в українців дуже глибинна генетична пам'ять. Адже ми часто не усвідомлюємо коли у побуті, в громадському житті, ба, навіть, в житті держави наслідуємо своїх пращурів у їх вчинках. Наша генетична пам’ять настільки вкорінена, що а ні час, а ні історичні трансформації не здатні її стерти. Навіть у нащадків емігрантів, батьки чи прадіди яких залишили Україну і не мали жодного зв’язку з нею протягом багатьох десятиріч, продовжує зберігатись певний специфічний спосіб мислення (науковці називають його ментальністю), що відрізняє їх від груп інших емігрантів та корінних народів. 

Однією з таких характерних рис, яка здатна ідентифікувати українців як європейську націю, є їх здатність до колективної самоорганізації і уміння вирішувати свої справи шляхом пошуку консенсусу. У цьому контексті наша держава має свої давні традиції.

Протягом кількох сторіч у багатьох містах України, у тому числі і в Чернігові, застосовувалася така типово європейська практика правової культури, як узаконене право громади на самоврядування і незалежне судочинство. Ця система відома нам як Магдебурзьке право.

Її назва походить від назви саксонського міста Магдебург, яке у 1188 році за прикладом міст-комун Північної Італії, які на той час перебували у складі Священної Римської імперії, вимагало та отримало від свого сюзерена право на самоврядування. 

Джерелами Магдебурзького права вважаються кодекс німецьких законів «Саксонське зерцало» та статут міста Магдебурга. Ці документи регламентували порядок виборів і визначали коло повноважень органів місцевого самоврядування. Міщани звільнялися від суду феодала, самостійно вирішували свої господарські справи, встановлювали самооподаткування, визначали чітку типологію злочинів і покарань за них, урегульовували питання торгівлі, успадкування майна тощо. 

У Чернігові провели круглий стіл із нагоди 390-ї річниці отримання містом магдебурзького права

Круглий стіл на тему "Магдебурзьке право - креатура минувшини" відбувся 29 березня в приміщенні дискусійного клубу «Експертна думка».

Захід присвячено 390-й річниці отримання Черніговом магдебурзького права, що ознаменувало ліквідацію влади феодалів та великих князів над його громадянами.

У обговоренні взяли участь науковці й освітяни, представники органів місцевого самоврядування, громадськості, засобів масової інформації.

Професор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, доктор історичних наук Сергій Леп'явко назвав магдебурзьке право базовою ознакою європейської демократії. Саме з наданням місту магдебурзького права місто було включене до європейської системи самоврядування і системи європейських цінностей. Він детально прокоментував сутність цього права й охарактеризував його вплив на подальший розвиток Чернігова й Чернігівщини.

За словами заступника начальника управління культури міської ради Юрія Ткача, в обласному центрі протягом наступного десятиріччя здійснюватиметься комплекс культурно-просвітницьких заходів, аби з серйозним доробком зустріти 400-річчя отримання магдебурзького права.

«Обговорюючи історичну роль таких визначних подій, ми повертаємося до наших традицій, відроджуємо кращі надбання народовладдя, упевнено крокуємо в майбутнє», - підкреслила начальник відділу зв’язків з громадськістю міської ради Ірина Соломаха.

Вчителі історії України, які взяли участь у роботі круглого столу, наголосили, що на прикладі таких історичних здобутків вони прагнуть виховати в учнів повагу до традицій минувшини й патріотизм по відношенню до рідного міста.

Учасники засідання зійшлися на думці, що запровадження в середині ХVІІ європейських норм права в українських містах стало серйозним поштовхом до їхнього економічного й соціального розвитку, до формування прогресивних моделей управління, про які варто пам’ятати й пишатися славетним минулим древнього Чернігова.

Відділ зв’язків з громадськістю Чернігівської міської ради

У якості регіонального експерта взяла участь в ефірі телеканалу "Рада"

Ефір відбувся в рамках спільного проекту агенції ІА RegioNews та телеканалу РАДА під назвою «Експертна рада».
Він передбачає спілкування наживо гостей телеканалу та експертів з медіа-холів партнерської мережі.
Дискусія, в якій мені випала нагода взяти участь, була присвячена темі освіти в Україні. Обговорювалися стан та шляхи реформування освітянської галузі, перспективи її інтеграції в європейський освітній простір, фінансування, підготовка викладацького корпусу та інші проблеми.
Програма «Експертна рада» виходить щосереди з 18.00 - 18.45 год. у прямому ефірі.
Спілкування відбувається за допомогою технології міжрегіональних відеоконференцій.  Завдання цього проекту – створити загальнонаціональний дискусійний майданчик у медіа-просторі для експертів, журналістів, політичних та громадських діячів з усієї України.

Україна за двадцять років

І. «ЯК В УКРАЇНІ СПРИЙМАЮТЬ ЇЇ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ»

Юрій ШАПОВАЛ

— Мій виступ складатиметься з чотирьох частин. У першій зупинюсь на тих позитивних моментах, що принесли двадцять років незалежності. У другій — скажу про той негатив, який сформувався (на мою думку) за минулі роки. Третя присвячуватиметься ставленню українців до цих двадцяти років. І, нарешті, коротко позначу найнагальніші проблеми, з моєї точки зору, в нинішній історичній ситуації.

Перше. Найбільший позитив, як на мене, полягає в тому, що, власне, ми маємо Українську державу, констатуємо її двадцятирічне існування. У цьому можна вбачати підтвердження життєздатності українського державницького проекту. Зусилля з його реалізації, зокрема в минулому ХХ ст., були не надто вдалими, а головне — дуже-дуже короткочасними. Отже, сам факт існування України на мапах світу та Європи, у свідомості мільйонів людей в різних країнах є найбільшим здобутком.

Переходжу до другого моменту — про негатив сучасної ситуації. Він детермінований тим, що було в основі, при початках постання Української держави, формально проголошеної 24 серпня 1991 року. Вона постала з компромісу сил абсолютно несумісних, абсолютно протилежних. У результаті ми маємо державу-мутанта, утворення, що не відповідає жодній з інтенцій тих сил, які, власне, нашу державу створювали. Я маю на увазі компроміс у серпні 1991-го між націонал-демократичними і комуністичними силами. Якщо перші щиро прагнули незалежності, то останні просто люто ненавиділи Михайла Горбачова і в його особі — московський центр в тій «перебудовній» ситуації.

Компроміс між ними сформував абсолютно кафкіанську ситуацію. За незалежність України проголосували комуністи і націоналісти в тодішньому парламенті України. Звідси постали ключові проблеми Української держави. Найперша — проблема джерел, спадковості, тяглості, звідки вона бере коріння. За двадцять років вона загострилася до неймовірно-ѓротескної сили. Жартують, що за часів Леоніда Кравчука та Віктора Ющенка, коли людина входила до високого кабінету і казала: «Слава Україні!», то у відповідь чула: «Героям слава!». А за Леоніда Кучми на те саме вітання лунало: «Да нет базара!». Тепер не знаю, що взагалі може прозвучати у відповідь, але добре відомі наслідки двадцятирічних політичних мандрів України.

На форумі Національної академії управління при Президентові України розгорілася жвава дискусія щодо можливості/ неможливості використання правових санкцій до порушників професійних етичних норм в системі державного управління. Моя позиція з цього питання була зформульована наступним чином:

- Жоден звід етичних правил не спроможний охопити усі різноманітні етичні проблеми, які можуть виникати у ході роботи як державних службовців, так і інших категорій працівників. Особливо, якщо мати на увазі варіювання в уявах різних культур, різних релігіях про людську гідність. Пригадаймо хоча б відносно недавню заборону у Франції жінкам-службовцям та ще багатьом категоріям професій носити на роботі ісламську хустину хіджаб, яка закриває частину обличчя. Прийняті етичні норми, якими регулюється діловий стиль одягу службовців, вступили у відкритий конфлікт з культурно-релігійними традиціями. Вирішення цього конфлікту було не під силу етичному кодексу і потребувало втручання закону. Я не берусь оцінювати моральну сторону прийнятого у Франції закону про заборону носіння хіджабу у державних установах, наголошу лише на одному – віднині за порушення деяких етичних норм щодо ділового стилю одягу у Франції передбачені чіткі правові санкції. До чого це все я веду? Я переконана, що правові санкції мають наступати лише у тому випадку, коли порушення етичного кодексу тягнуть за собою серйозні наслідки для суспільства і інституту державного управління. Законодавці ж мають дуже чутливо і обережно прораховувати такі ситуації і, при необхідності вчасно на рівні закону передбачати певні санкції до порушників професійного етичного кодексу.

Ирина Соломаха написала книгу о черниговском епископе Ионикии Галятовском

Во времена, о кото­рых идет речь, Черни­говская епархия подчи­нялась напрямую Кон­стантинополю (там и сейчас есть вселенский патриарх, но Чернигов, увы, подчиняется Кие­ву, Москве). Столица была в Батурине. Там же сидел очередной гет­ман. Хорошие были вре­мена или плохие? Нам отсюда сложно разоб­рать. Понятно, что микроволновок и пампер­сов не было, а одно это уже существенно за­трудняет жизнь. Но.

Галятовский откры­вал типографии, издавал книги, причем не только свои. Свободно высказы­вался о современных ему политиках, о евреях, о том, как нужно пить. Умеренно пейте и не с кем попало, призывал он соотечественников. Призывал не грешить. Составил даже перечень грехов и издал отдельной книгой. Об ук­раинских политиках гово­рил, что они непостоян­ные, непоследовательные и некомпетентные. Позже книги Галятовского со­жгут на площади в Москве. Не удивительно, что его имя не затерялось в исто­рии и до сих пор интересно исследователям.

В книге Ирины Соломахи (она начальник от­дела горсовета по связям с общественностью, кроме того, преподает в Чер­ниговском педуниверситете), так вот, в ее книге ничего нет ни о водке, ни о евреях. Монография называется “Христиан­ская антропология Иони-кия галятовського”. Напи­сано о философии Галя­товского: поисках прав­ды черниговским еписко­пом, учеником другого епископа, Лазаря Барановича. В свое время Ионикий Галятовский был и ректором Киево-Могилянской академии. Похо­ронен в Чернигове.

После презентации в библиотеке имени Коцю­бинского Ирина Соломаха рассказала, как ей работа­лось над книгой. Кстати, ну они и дают, там, в горсове­те. Кто в клипах снимает­ся, кто книги пишет, кто в футбол играет лучше всех! С таким горсоветом газет­чики без новостей никогда не останутся!

– Книга была напи­сана в соавторстве с док­тором философских наук Ириной Богачевской за четыре месяца на основе моей кандидатской диссертации об Ионикии Галятовском, – сказала Ирина Григорьевна. – Работа над диссертацией, с пере­рывами, заняла не меньше пяти лет.

– Писали от руки? Или на компьютере?

– Когда я начинала эту работу, компьютера у нас еще не было. Первые страницы писала от руки.

– Сколько стоит из­дать книгу, что для это­го нужно?

– Монография изда­на управлением по делам прессы и информации об-лгосадминистрации в рам­ках программы поддержки местных авторов. Про­грамма финансируется из областного бюджета. (За год было напечатано 13 книг, финансирование было открыто на 19 книг, они еще печатаются. – Прим. ред.) Какую книгу печатать, какую нет, реша­ет комиссия, которую воз­главляет председатель областной писательской организации Станислав Репьях. В ее состав входят такие известные люди, как журналист, историк Сер­гей Павленко, декан исто­рического факультета, профессор Александр Ко­валенко и другие.

– Какими были от­ношения с соавтором?

– Как у учителя и ученика.


Ольга Макуха, газета “Весть”

Перша ластівка

Свою першу монографію «Християнська антропологія Іоаникія Галятовського» презентувала у Центральній бібліотеці ім. М. Коцюбинського Ірина Соломаха — начальник відділу зв’язків з громадськістю міської ради, а за сумісництвом і викладач Чернігівського державного педагогічного університету, кандидат філософських наук.

Співавтором книги є доктор філософських наук, проректор одного з київських вузів Ірина Богачевська. Монографія стала переможцем конкурсу в рамках обласної програми підтримки видання творів місцевих авторів «Українська книга» управління преси та інформації облдержадміністрації, а тому її видання не коштувало авторам ні копійки. Зараз книга номінована на звання «Краща книга року» у галузі «Наукова література».

— Дослідникам відомі 14 творів Іоаникія Галятовського, ректора Києво-Могилянської академії, улюбленого учня Лазара Барановича, єпископа Чернігівського, видатного представника Чернігівського філософсько—літературного кола ХVII—XVIII ст. Усі вони були, якщо говорити сучасною мовою, «бестселерами» — перші перевидавалися по шість—сім разів! Потім звичайно за просвітницькі ідеї і, м’яко кажучи, несхвальні відгуки про владу їх друк заборонили і навіть спалювали на вогнищах. Це була непересічна людина і просвітник — дослідник вічних проблем, таких як поняття «правда» та «істина»!

Книга вже з’явилися у чернігівських бібліотеках і буде цікавою як для науковців, богословів і студентів, так і для всіх, хто цікавиться проблемами антропології і чернігівською релігійною філософією.


Ольга Чижова, газета "Чернігівські відомості"

Творчість в усіх її проявах найкраща панацея від будь-яких криз

25 січня в приміщенні чернігівської міської бібліотеки ім. М. Коцюбинського відбулася презентація наукової монографії "Християнська антропологія Іоаникія Галятовського".

Співавторами книги є я та моя колега доктор філософських наук Ірина Богачевська. Нажаль, через робочу завантаженість вона не змогла взяти участь у цій презентації. Я вдячна усім своїм друзям, колегам, просто знайомим, які цього дня прийшли привітати мене з дійсно важливою у моєму житті подією.

Презентация книги "Христианская антропология Иоаныкия Галятовского"

Начальник отдела по связям с общественностью горсовета Ирина Соломаха презентовала книгу, написанную в соавторстве с Ириной Богачевской.

webtv.net.ua

Побачила світ перша моя книга!

Днями у видавництві "Чернігівські обереги" побачила світ книга "Християнська антропологія Іоаникія Галятовського". Книга видана управлінням у справах преси та інформації Чернігівської обласної держадміністрації відповідно до обласної програми підтримки видання творів місцевих авторів «Українська книга». Співавторами наукової монографії є кандидат філософських наук Ірина Соломаха та доктор філософських наук Ірина Богачевська. У монографії вперше розглядається антропологічна спадщина І.Галятовського, викладена в комплексі проаналізованих авторами богословських і проповідницьких творів видатного представника Чернігівського філософсько-літературного кола другої половини 17-го – початку 18-го століть. Стрижневою проблемою християнської антропологічної спадщини Іоаникія Галятовського постає вчення про православну людину як шукача правди та про ідеал правдивого життя за законами християнської моралі задля служіння "православному народові й Батьківщині". Книга рекомендована науковцям, викладачам та студентам вищих навчальних закладів, богословів, всіх, хто цікавиться проблемами православної антропології і діяльністю Чернігівського філософсько-літературного кола другої половини 17 - початку 18 ст.

Наукова осінь, або уроки для нікого…

Шкандаль в державі відволік громадян від ранньої осінньої холоднечі. Щось таке кумедне відбувається з мисленням людей, бо в усі часи перш за все всіх і вся турбувало природнє начало, а не чиєсь бажання бути десь чи кудись обраним. Але, як кажуть: "…О времена, о нравы!…" Та я не хочу повертатися до політичної колотнечі і безладу в "верхних слоях атмосферы". Сьогодні з самого ранку все місто стурбоване однією проблемою: як краще привітати вчителів. Чому все, спитаєте ви? Дуже просто, бо вчителі стають для нас чимось божественним, як тільки дитина перетинає поріг школи. Настрій вчителя, його фаховий рівень, людяність – стають енергетичним наповненням життя всієї сім'ї. Якщо вам повезло і ви вихопили щасливий квиток (справжнього фахівця), то вам не страшно за майбутнє своєї дитини, а головне – за стабільність своєї нервової системи. Якщо ж ні, то не треба "уповать на …." (не згадуємо його ім'я всує), а просто вирішувати все самостійно.
Раніше боялися міняти класи, вчителів – тепер робіть це впевнено, не боячись облуди і словесного бруду. Дитина ваша – захистіть її. А паралельно приготуйтеся до пошуків репетиторів. Начебто просто: ну, домовився, ну, оплатив послугу – ні, і ще раз ні. Знайди того, хто відчує твою дитину, достукається, а головне – зацікавить і поведе до магії знань. Не хочу згадувати перших вчителів, хочу згадати (для істфаківців) як викладав Рудько "історію стародавнього світу". Оце справжня феєрія почуттів, оце Греція з Римом разом. Щось захопилася. Але все ж сьогодні освіта – це велике мінне поле, на якому, на жаль, ніхто досі не поставив табличку "заміновано".
Рівень вимог суттєво збільшився, зросло навантаження на педагога, бурхливо розвиваються інформаційні технології, а рівного доступу до світового банку знань майже нема, як з кожним роком стає все менше бажаючих отримати реальні знання. От і думай, як твоїй дитині стати громадянином світу (достойним громадянином). Дарма ми себе засмучуємо філософськими роздумами – учителі та учні відзначають свято, треба говорити натхненні слова про мудрість і досвід, про сіяння доброго, вічного, дарувати осінні квіти та посмішки. Падають глянцеві каштани, аромат прілого листя крутить грайливі думки. Осінь, друзі мої, золота осінь (нехай не сприймуть за святотатство), як по О.С.Пушкіну. Велична природа усе розставляє по своїх місцях…

На фото мій синочок Назар