На Стрижні в Чернігові з'явилися каченята

 Травень 2021 року

Трембіта. Фото з родинного альбому

В родинному альбомі зберігаю світлину свого дідуся краєзнавця Михайла Івановича Мажуги. Знімок зроблено в 60-х роках минулого століття. Дідусь мав освіту географа - закінчив Київський державний університет ім. Т.Шевченка. Дуже довго пропрацював вчителем в селищі Ріпки, що на Чернігівщині. Одним із захоплень Михайла Івановича були подорожі. Як географ, він об'їхав і обнишпорив чи не всю територію колишнього СРСР. При цьому дідусь не просто насолоджувався краєвидами, але й ретельно фіксував свої спостереження на фотоплівку та робив записи в щоденнику. На колоризованій вже мною світлині Михайло Іванович зображений з достатньо рідким різновидом поширеного на українських Карпатах музичним інструментом трембітою. 

Такий різновид трембіт можна побачити, здебільшого, на території української та румунської Буковини. В інших карпатських регіонах трембіта має більш класичний вигляд.

Історичне фото. с. Стебні, біля Довгопілля. Джерело: http://karpaty.putivnyk.com

Життя прекрасне! Або качки на Стрижні біля Ялівщини у Чернігові

Літо не хоче відпускати і поступатися місцем осені. Воно інколи нагадує про себе з кожним промінчиком втомленого сонця та лагідним подихом вітерця, що грайливо лоскоче і не лізе до тебе знахабніло за комір. Осінь наполеглива, але не ще не настирлива. Вона знає, що встигне ще з усіма нами награтися, а тому поблажливо дозволяє насолодитися літом, яке продовжить жити в пам'яті наших мобілок...

Галасливі качки на Стрижні біля Ялівщини переконливіші за буль-які філософські трактати, що надихають нас жити і радіти кожній миті цього життя.

Спілкування з журналом "ВООМ" вважаю для себе цікавим досвідом

 

Відверто кажучи, не дуже комфортно відчуваю себе, коли даю інтерв'ю для глянцевих видань. Адже жанр глянцю вимагає від тебе більшої розкутості і простоти у відповідях. З одного боку ти намагаєшся залишатися собою, а з іншого - шукаєш такі слова і образи, щоб тебе зрозуміли навіть ті дівчатка, які до цього ніколи не цікавилися ні політикою, ні чимось іншим крім дозвілля чи, скажімо, моди.

Позаяк, спілкування з журналом "ВООМ" вважаю для себе цікавим досвідом. Саме там сьогодні побачило світ моє інтерв'ю в рубриці "Чернігів без гриму". Дякую Денису Шапошнікову за бесіду.

 

 

ЗІ СВЯТОМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, ДРУЗІ!

 ГОЛОВНЕ СВЯТО ДЕРЖАВИ - ДЕНЬ ЇЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ. І я дуже тішусь, що цього року зустрічала його в колі однодумців. 

Коли відчуваєш поряд людей, яким небайдужа доля України, коли чуєш від них не лише слова підтримки, але й готовність спільно працювати в ім'я змін і добробуту, то відчуваєш себе впевненою в завтрашньому дні. Відчуваєш себе щасливою.

Я переконана: майбутнє Чернігова у вільній, демократичній і заможній України, а майбутнє України в сім'ї сильних, незалежних європейських держав.

Зі святом, друзі!

 

Щось не так відбувається в нашій державі і в нашому місті…

Багато років маємо сімейну традицію - наприкінці серпня з балкону вивішуємо синьо-жовтий стяг. Робили це ще до 2004 року, коли свято Державного Прапору України було встановлено на офіційному рівні, робимо це і зараз. За весь час полотнище прапора мінялося кілька разів. Останній раз – два роки тому, коли сусіди поверхом вище робили ремонт і якось випадково і ненавмисне залили прапор фарбою.  Довелося прапор поновлювати…

Сьогодні, у переддень Дня Прапора України, наш синьо-жовтий знову з’явився на своєму звичному місці.  На жаль, це поки що єдиний прапор на весь будинок. Хоча ще рік тому прапорів було кілька. Щось не так відбувається в нашій державі і в нашому місті…

 

Сьогодні в моїх батьків ЗОЛОТЕ ВЕСІЛЛЯ!!!

Я надзвичайно щаслива, що вони у мене є, що вони такі ж закохані, як і півстоліття тому, що мають щастя зустрічати цей ювілей разом в колі люблячих їх рідних. Мамо і тато, я вас люблю до безтями. Живіть і кохайте один одного ще довго і довго...