Шкандаль в державі відволік громадян від ранньої осінньої холоднечі. Щось таке кумедне відбувається з мисленням людей, бо в усі часи перш за все всіх і вся турбувало природнє начало, а не чиєсь бажання бути десь чи кудись обраним. Але, як кажуть: "…О времена, о нравы!…" Та я не хочу повертатися до політичної колотнечі і безладу в "верхних слоях атмосферы". Сьогодні з самого ранку все місто стурбоване однією проблемою: як краще привітати вчителів. Чому все, спитаєте ви? Дуже просто, бо вчителі стають для нас чимось божественним, як тільки дитина перетинає поріг школи. Настрій вчителя, його фаховий рівень, людяність – стають енергетичним наповненням життя всієї сім'ї. Якщо вам повезло і ви вихопили щасливий квиток (справжнього фахівця), то вам не страшно за майбутнє своєї дитини, а головне – за стабільність своєї нервової системи. Якщо ж ні, то не треба "уповать на …." (не згадуємо його ім'я всує), а просто вирішувати все самостійно.Раніше боялися міняти класи, вчителів – тепер робіть це впевнено, не боячись облуди і словесного бруду. Дитина ваша – захистіть її. А паралельно приготуйтеся до пошуків репетиторів. Начебто просто: ну, домовився, ну, оплатив послугу – ні, і ще раз ні. Знайди того, хто відчує твою дитину, достукається, а головне – зацікавить і поведе до магії знань. Не хочу згадувати перших вчителів, хочу згадати (для істфаківців) як викладав Рудько "історію стародавнього світу". Оце справжня феєрія почуттів, оце Греція з Римом разом. Щось захопилася. Але все ж сьогодні освіта – це велике мінне поле, на якому, на жаль, ніхто досі не поставив табличку "заміновано".
Рівень вимог суттєво збільшився, зросло навантаження на педагога, бурхливо розвиваються інформаційні технології, а рівного доступу до світового банку знань майже нема, як з кожним роком стає все менше бажаючих отримати реальні знання. От і думай, як твоїй дитині стати громадянином світу (достойним громадянином). Дарма ми себе засмучуємо філософськими роздумами – учителі та учні відзначають свято, треба говорити натхненні слова про мудрість і досвід, про сіяння доброго, вічного, дарувати осінні квіти та посмішки. Падають глянцеві каштани, аромат прілого листя крутить грайливі думки. Осінь, друзі мої, золота осінь (нехай не сприймуть за святотатство), як по О.С.Пушкіну. Велична природа усе розставляє по своїх місцях…
На фото мій синочок Назар
Немає коментарів:
Дописати коментар