Створений з товстого шару нафталіну «геніями» російського культпрому телевізійний проект «Старі пісні про головне» з різними модифікаціями не сходить з екранів ТБ останні років п'ятнадцять. Далеко за бальзаківський вік примадонни та підстаркуваті солісти робитимуть нам святковий настрій. Враження таке, що бацила останкінських продюсерів, задовго до появи свинячого грипу, проникнувши на більшість російських телеканалів, цілком комфортно сьогодні почуває себе і в українському ефірі. І що прикметно, так те, що вітчизняні медіа навіть не намагаються якось запобігти цій епідемії.
Слово «ностальгія» походить від грецьких «nostos» - повернення і «algos» - біль. Тобто, його можна тлумачити і як «біль від повернення», і як «повернення болю». В усякому разі, без відчуття болю на те що сьогодні діється у маскультурі дивитися просто неможливо. Руйнівна ностальгія з телеекранів, щедро приправлена совєтским шампанським, салатом олів’є та мандаринами стала сприятливим ґрунтом для появи затяжної масової депресії, яка навряд чи виведе нас в Європу.
Немає коментарів:
Дописати коментар