Чи новий це для неї досвід, що встигла зробити у якості депутатки міської ради, і що ще планує, про враження від роботи в умовах «ріднодомівської» монобільшості і не тільки - читайте в цьому інтерв’ю.
– Чи виправдались Ваші очікування від роботи депутаткою міської ради?
– Це мій перший досвід роботи народною обранкою. Проте зі специфікою депутатської діяльності знайома давно. Адже маю більш, як десятирічний стаж роботи службовця органів місцевого самоврядування. За цей час бачила різних «слуг народу» - і відданих справі ідеалістів готових на самопожертву, і «корисних ідіотів», що ставали легкою зброєю в руках політиків-демагогів, і «прагматиків-господарників», які крали і яким було не соромно… Спостерігала зблизька і за депутатами-бізнесменами, які приходили в міську раду щоб прикрити власні бізнес-інтереси. То ж йдучи на вибори я не тішила себе жодними ілюзіями, що там побачу і з якими проблемами зіткнуся. Для мене було важливо не боротися з вітряками, не імітувати бурхливу діяльність працюючи на власний імідж, а вирішувати конкретні проблеми конкретних людей.
- Ви йшли на вибори в команді «Європейської Солідарності» - опозиційної сили до чинної влади. Робота в опозиції якось вплинула на ваші можливості як народної обранки?
- Насамперед, я дуже вдячна виборцям, які довірили мені і нашій політичній силі представляти їхні інтереси в Чернігівській міській раді. Так, ми сьогодні опозиція. Але опозиція до влади, а не до містян. «Європейська Солідарність» ніколи не виступає проти тих ініціатив, що покликані зробити життя людей кращим. Це наша принципова позиція. Ми не мовчимо, коли бачимо що те чи інше рішення монобільшості може нашкодити громаді. Так, скажімо, було, коли розглядалося питання наміру влади виділити землю в центрі Чернігова під підземний паркінг. Водночас, ми підтримували рішення надати земельні ділянки для ветеранів АТО – ООС. Які можуть бути заперечення з цього приводу? Бути в опозиції це не менш відповідальна місія, ніж бути при владі. І помиляються ті, що бачить роль опозиції лише в сліпій критиці. Ми, депутати ЄС, намагаємося працювати за принципом: критикуєш – пропонуй.
– І як цей принцип працює? Адже у Чернігівській міській раді фракція «Європейської солідарності» нараховує лише четверо депутатів. Натомість «правляча» фракція «Рідного Дому» - 26 «багнетів».
– Нам непросто і це правда. Але я можу стверджувати, що навіть невеличка група депутатів з цікавими та конструктивними пропозиціями, які більшість не бажає помічати, може легко активізувати громаду. А ось вже громаді під силу змусити монобільшість почути опозицію. Так, на приклад, було, коли влада спочатку навіть чути не хотіла про необхідність відкриття в Чернігові пунктів масового щеплення від COVID-19 у великих торгових центрах. Але під тиском громадської думки цю ідею, яку просувала наші депутати, було у підсумку підтримано і реалізовано. Виграли і наша фракція, і влада і, що найголовніше, виграла громада. Так що, як-то кажуть, крапля води і камінь точить.
– Як саме виборці можуть сьогодні впливати на дії депутатів?
– Механізмів впливу існує немало. Це і звернення громадян, і створення петицій, громадські слухання, і пікетування сесій… Усі вони мають різну силу і дієвість і громадяни самі обирають що для них пріоритетне. Законодавство передбачає навіть таку процедуру, як відкликання обраного депутата. Але виборці ще не до кінця це усвідомили, або не знають про цю процедуру. Гадаю, якби чернігівці про це знали, то і недолугих обранців у міськраді було б значно менше.
- Які преференції ви, як депутатка міської ради, маєте і користуєтеся?
- Місцеві депутати не отримують зарплатні. Це, так би мовити, волонтерська робота. Ми не маємо жодних пільг щодо комунальних платежів, безкоштовного проїзду в громадському транспорті, сплаті податків чи, скажімо, медичного обслуговування. Подейкують, що деякі депутати мають зиск від депутатства у вигляді певних преференцій для власного бізнесу. Думаю, що диму без вогню в цьому питанні не буває. Але в такому разі це вже питання до правоохоронних органів…
- Як виглядає ваша робота з виборцями? Чи легко до вас потрапити на прийом?
- Щотижня до мене надходять різноманітні прохання, пропозиції та ідеї, які треба вирішити. Їх я та мої помічники отримуємо як під час безпосереднього прийому громадян, так і через пошту, або звернення через соціальні мережі. За кожним зверненням стоять конкретні люди з їх водночас простими та складними питаннями. Саме перед ними я несу особисту відповідальність. Комусь заважає засохле дерево, яке ось-ось звалиться на дах, у когось перед школою немає дорожнього знаку чи підвищеного пішохідного переходу, а хтось ніяк не може отримати передбачену йому законом пільгу. Зі всім цим ми допомагаємо чернігівцям розібратись. Десь швидко, а в деяких випадках доводиться почекати, але я ніколи не залишаю звернення без уваги.
Я повністю відкрита до своїх виборців. На сайті міської ради можна знайти номери телефонів усіх моїх помічників, які завжди готові вислухати, надати консультації та при необхідності записати на мій особистий прийом. Можна мені також написати звернення на електронну пошту iryn.solo@gmail.com. Також в умовах пандемії коронавірусу багато звернень до мене надходить через мережу Facebook
– Чи допомагали чернігівцям фінансово?
– Я не є підприєницею і працюю в державному секторі. То ж розраховувати доводиться лише на депутатський фонд та допомогу партнерів.
Минулого року депутатський фонд для кожного депутата складав 100 тис гривень. Ці кошти не можна використати абияк. Існують чіткі правила як і на що їх можна спрямовувати. Враховуючи це кожен депутат сам обирає для себе пріоритети. Що стосується мене, то я використала свій фонд на допомогу освіті. Гроші порівняно невеликі, але вони все одно допомогли вирішити кілька нагальних проблем. Зокрема, на депутатські кошти здійснювалася закупівля меблів та комп’ютерної техніки для шкіл і садків, надавалася допомога в придбанні будівельних матеріалів навчальним закладам тощо. Частину депутатського фонду я спрямувала на підтримку спеціалізованих спортивних шкіл міста та адресну допомогу чернігівцям, що потребували невідкладного лікування.
Крім того, спільно з колегами по партії я допомагала медикам. За сприяння ГО «Волонтерська рада» (м.Ірпінь) було безоплатно передано медичне приладдя для потреб Чернігівської обласної лікарні. А ще були сотні продуктових наборів, які у співпраці з Всеукраїнською ГО «Справа громад» ми з волонтерами роздали нужденним містянам під час локдауну.
– Ви сказали, що вашими пріоритетами були медицина та освіта. Чи не тому для себе ви обрали роботу в Постійній комісії міської ради з питань освіти, медицини, соціального захисту, культури, молодіжної політики та спорту?
– Як бачите з назви постійної комісії, це не лише про медицину та освіту. Це гуманітарна сфера в більш широкому її розумінні. Мій вибір комісії не є випадковим. Насамперед тому, що за своєю першою вищою освітою я педагог. А за другою – держуправлінець. Крім того, маю науковий ступінь кандидата філософських наук і звання «Заслужений працівник освіти України». Себто, гуманітарна сфера для мене є досить близькою і зрозумілою.
В комісії я працюю заступницею голови. Можу сказати, що я доволі відповідальна депутатка. За рік роботи комісії я пропустила лише одне її засідання і то через хворобу. Хочу відмітити, що працювати в комісії досить комфортно. Ми чуємо один одного, а це зараз велика рідкість у політиці.
– Як би ви оцінили свою роботу за рік, що минув?
– Звичайно, що не мені оцінювати свою роботу. Це прерогатива виборців і моїх однопартійців. В кількісному вимірі я подала 82 депутатських звернень та запитів. Це переважно питання пов’язані з благоустроєм дворів і зеленої зони, ремонтом прибудинкових територій, маркування дорожньої інфраструктури тощо. Я щиро хотіла б подякувати багатьом керівникам комунальних підприємств за зроблене в межах моїх звернень і їхніх можливостей. І хоча за рік не вдалося все виконати, зате у план робіт на наступний рік об’єкти, на які я вказувала, вже включені.
Головним же здобутком, не стільки своєї роботи, як фракції «Європейської Солідарності» в цілому, я бачу, що ми не перетворилися, як того дехто хотів, у статистів. Ми загартувалися і стали хоч і маленькою, зате потужною силою яка спроможна заявити про себе і яка здатна відстоювати інтереси жителів міста навіть в умовах опозиції.
– Про що мрієте, як депутатка?
– Не мрію, а вірю в європейський Чернігів. В сенсі міста, в якому зручно жити, в якому вирує життя, куди цікаво приїхати не лише щоб поглянути на нашу древню архітектуру, а щоб змістовно відпочити, приїхати на навчання або лікування, щоб побувати врешті на одному з найкращих фестивалів Європи (вірю в це) – «Зеленій Сцені». І, до речі, щоб цей фестиваль жив повноцінним мистецьким життя, а не ходив по колу з протягнутою рукою в пошуках фінансування…
SVOBODA.FM
Немає коментарів:
Дописати коментар