Аж і не віриться, що нам знову це вдалося...

12 років поспіль до Дням Святого Миколая разом з друзями ми традиційно вітаємо діточок із сімей, які не розбещені долею. І щоразу переживаємо:  чи знайдемо достатньо коштів, чи зможемо, крім подарунків, влаштувати для діток і справжнє свято з ялинкою та розважальною програмою?
Так було і цього разу. Нервувала, мов студентка перед іспитом. Але дякуючи Святому Миколаю і вірним друзям все заплановане вдалося реалізувати. І дітки залишилися задоволеними.
Пізніше, на Різдвяні свята, хочу зробити колаж з минулорічних свят. А зараз викладаю фото з вчорашнього ранку у "Чистій політиці". 

 

Результат співпраці з журналом "VIP"

Почуваюся в ейфорії від побаченого

Нині багато абстрактних розмов про нове обличчя Чернігова. Учора ж я побачила конкретних людей, які творять це нове, європейське обличчя нашого міста.

Мені пощастило завітати на прекрасне шоу "Fashion скарбниця". Подяка всім його організаторам та учасникам. Але хотілося б окремо відмітити спільну роботу Олени Рогової, Регіни Гусак та Лариси Коротенко. Це - вибух людяності (люблю за це Чернігів). 

Говорити про єврропейські цінності - модний тренд, а от перейти від слів до конкретних справах - трапляється не часто. Дякую вам за це, друзі, ви по-справжньому круті! Рада вас знати і співпрацювати! 

Ирина Соломаха: "Чем старше становлюсь, тем больше доверяю интуиции"

Ирина Соломаха – в Чернигове человек довольно известный. Многие студенты изучали философию и логику под ее руководством.

До 2015 года Ирина работала в городском совете, возглавляла отдел по связям с общественностью. Сегодня она – заместитель руководителя аппарата Черниговской областной государственной администрации. А еще наша героиня активно занимается общественной деятельностью, увлекается коллекционированием и … вместо тостов и здравниц на праздниках цитирует философов. Она называет это просветительством, поскольку в современном ритме жизни чтение книг для многих – роскошь. А мудрое слово или цитата, запав в душу, возможно, и помогут в нужную минуту.

О ролях, которые приходится играть каждый день, о том, почему важно чувствовать вкус жизни и быть понятной себе, и почему женщине в современном мире комфортней, чем мужчине, - рассказала Ирина в своем интервью.

Коли історія твоєї родини і батьківщини переплетені

Рівно 60 років тому, 26 жовтня 1957 року, відбулася 5 сесія Ріпкинської районної ради народних депутатів. Сесія розглянула питання про стан торгівлі в районі. 

Депутати Мажуга М.І. та Вдовенко М.П. говорили про те, що в крамниці району мало завозиться дитячого взуття, будівельних матеріалів. Шкільні буфети не забезпечуються широким асортиментом продуктів. Звернули увагу правління РСС (Районної споживспілки) на те, що необхідно встановити розпорядок робочого дня торговельних точок окремо на зиму і літо, що позитивно відіб`ється на обслуговуванні трудящих, та покращити справу виховання кадрів і поліпшення їх кваліфікації... Так небагатослівно описала хід сесії ріпкинська районна газета "Радянське Полісся" 31.10.1957 року.

Депутат Мажуга М.І. це ніхто інший, як мій дідусь Михайло Іванович, який у той час керував Ріпкинською середньою школою. То ж проблеми дітей для нього не були порожніми словами. Тим більше, що і своїх малолітніх доньок він тоді вже виховував - мою 9-річну маму, та її 7-річну сестру.
Михайло Іванович був чесною і прямою людиною, то ж про проблеми школи завжди говорив відверто з будь-яких трибун. За своє правдорубство дідусь користувався повагою і підтримкою в колективі, але за свою багаторічну педагогічну кар'єру мав немало й проблем перед начальством... Проте, це вже історія, давня історія...

На фото: скан газети "Радянське Полісся", мій дідусь та Ріпкинська школа №1. Усе відноситься до 50-х років минулого століття.

Приємні моменти під час презентації книги Соні Кошкіної "Майдан. Нерозказана історія"

Фото Ірини Грабовець

Квартет Доми Еморін і Марселя Лоффлер на сцені Чернігівського міського палацу культури

Джаз-бенд BissQuit просто неба у філармонійному дворику

Удивительный проект - "Арт-завтрак" Инны Чистенко

Благодарна возможности общения и обмену жизненным опытом. Чертовски приятно ощутить, что твои знания кому-то важны и ценны. Спасибо также моему партнеру Денису Козлову за интересное выступление. Спасибо фотографу Дмитрию Скорине за отличные снимки. Благодарна всем пришедшим за поддержку, внимание, вопросы и перчинку "Дзэн". Продолжение обязательно будет)).

 

Это счастье, подарить секунды счастья). Дети лишенные любви родителей просто радуются вниманию нас взрослых. Шейте "алые паруса"- не ждите случая и удачи. Удачного воскресенья!

Скупилася і не тільки...

Книжковий арсенал - це не лише книги, а й люди, які їх створюють. Мала кілька корисних зустрічей. Деякі з них можливо переростуть у цікаві спільні проекти. Однак, щоб не наврочити, про плани поки-що мовчатиму))

Борис Гребенщиков. Symphonia. Фрагмент з концерту в Чернігові. 15.05.201...

Чужих дітей не буває

Разом з Радою партнерського розвитку до Великодня зробили приємну справу

Віри, миру, любові!

Побувала на відкритті XVII Міжнародного фестивалю класичної музики "Сіверські музичні вечори"

Отримала неймовірне задоволення від прослуховування Симфонії № 9 Людвіга ван Бетховена у виконанні Академічного симфонічного оркестру "Філармонія" (художній керівник та головний диригент Заслужений діяч мистецтв України Микола Сукач), Камерного хору "Цурумі" (Осака, Японія) і Національної заслуженої академічної капели "Думка" (Київ, України). Диригент – Мійцунобу Такая (Японія). Кіміко Такая (сопрано, Японія) Чікако Танака (меццо-сопрано, Японія) Юкіма Ібарагі (тенор, Японія) Денис Вишня (бас, Японія).

Посвящение

Они родились между войнами, познали "радости" бедности и бездольности. Но все же научили только любви, чести, достоинству и ...... любви к жизни. Чудно готовили, пели, хохотали до слез. А какие "налысныки" и "ладушки" рождались в печи! Как читался Киплинг в кресле-качалке в кабинете дедушки. Хихикали чучела, шуршали книги..... этого нет. Но главное - это их любовь в наших генах. Цените генокод семьи - это любовь наших предков!
 
С любовью, Ваша Ирина...

Пацан сказав - пацан зробив!

Напередодні домовилися із сусідським хлопчиною-першокласником, що той прийде до нашої квартири якомога раніше щоб засіяти. 

Десь о сьомій ранку малий прийшов... в трусах, майці та капцях. Засіяв зерном, заспівав щедрівку, побажав добра, забрав подарунки, чемно подякував і пішов до себе в квартиру досипати. А ми заснути вже не змогли, бо сміялися до сліз. Гадаю рік буде вдалим, бо, як і наш сусідський хлопчина, кожен відповідатиме за свої слова)