Літо не хоче відпускати і поступатися місцем осені. Воно інколи нагадує про себе з кожним промінчиком втомленого сонця та лагідним подихом вітерця, що грайливо лоскоче і не лізе до тебе знахабніло за комір. Осінь наполеглива, але не ще не настирлива. Вона знає, що встигне ще з усіма нами награтися, а тому поблажливо дозволяє насолодитися літом, яке продовжить жити в пам'яті наших мобілок...
Галасливі качки на Стрижні біля Ялівщини переконливіші за буль-які філософські трактати, що надихають нас жити і радіти кожній миті цього життя.
