вівторок, 8 січня 2008 р.

Хто і як вилікує хворого пацієнта?

Розмова з начальником відділу зв’язків з громадськістю Чернігівської міської ради Іриною Соломахою про ситуацію в місцевому медіа-просторі

- Ірино Григорівно, чи є цензура в Чернігові?

Ознак політичної цензури, як вибудуваної системи, в медіа-просторі Чернігівщини я не вбачаю. Після виборів 2004 року ситуація в цьому питанні змінилася значно на краще. Про це я говорила як тоді, коли активно працювала у «третьому секторі», це стверджую і зараз, працюючи на посаді начальника відділу зв’язків з громадськістю чернігівської міської ради. Разом з тим хотілося б розділити питання політичної цензури та самоцензури в деяких регіональних ЗМІ. Керівники таких видань продовжують працювати за старим принципом – «мовчання золото». Проте, ця далеко не громадянська позиція приводить лише до однобокості та необ’єктивності їхніх видань. А у необ’єктивних ЗМІ немає шансів вижити на ринку медіа-послуг, оскільки споживач інформації все рівно буде тяжіти до об’єктивної інформації, шукаючи, відповідно, альтернативні ЗМІ. Ми дуже швидко звикли до різноманіття промислових і продуктових товарів у крамницях, де наш вибір визначається ціною і якістю. На медіа-ринку ситуація цілком протилежна. Не зважаючи на нереально низькі передплатні та роздрібні ціни на друковані видання, широкого різноманіття та якості ми, здебільшого, не спостерігаємо. Отже, доступна ціна, на мою думку, залишилася єдиними поясненням того, що більшість регіональних неприватних газет ще живі. Відберіть у них до того ж і бюджетне фінансування й тоді побачите що станеться з нашим хворим пацієнтом. Нинішня практика підтримки ЗМІ не сприяє становленню незалежної преси та професійної відповідальності журналістів. Бюджетне стимулювання ЗМІ також створює певний ґрунт для можливого втручання влади у їх редакційну політику. Так звані бюджетні ЗМІ породжують й ще одну проблему, що не сприяє розвитку незалежних ЗМІ. Вони значно демпінгують ціни на розміщення в себе реклами.

- З Ваших слів виходить, що і міська рада, яка є співзасновником кількох міських ЗМІ, може на них тиснути, тобто здійснювати цензуру?

Теоретично спробувати це зробити міська рада дійсно може. Проте, такими дурницями не займається. І ось чому. Склад ради дуже структурований. В ньому представлено кілька потужних депутатських фракцій, які взаємоконтролюють одна одну. Керівництво ради представлене також різними політичними силами. Керівники комунальних ЗМІ також різних політичних поглядів. Щодо так званого бюджетного фінансування цих медіа, то воно мізерне. Згідно чинних правових норм міська рада повинна оприлюднювати свої рішення в офіційних виданнях. До того ж, за це вона має платити і платить гроші. За що ж платити і по якій ціні визначається відповідною угодою між виданням і радою.

Потрібно відмітити, що журналісти сьогодні вже не такі, як, скажімо, ще 3-5 років тому. Вони навчилися захищати свої права, як в суді, так і через спільну самоорганізацію. Так, наприклад, дуже активно в області діє Асоціація регіональних засобів масової інформації. Вона об'єднує практично усі районні газети Чернігівщини – загалом 24 видання. Нещодавно Асоціація оголосила бойкот тим державним органам влади і місцевого самоврядування, які ігнорують укладення угод на висвітлення їхньої діяльності. Скажіть, чи було б це можливим за іншої політичної реальності в нашій державі?

- Можливо повне роздержавлення ЗМІ взагалі б зняло проблему негативного впливу влади на ЗМІ?

Будь-яка влада завжди впливала і буде впливати на ЗМІ. І повністю ця проблема ніколи не зникне. Навіть у держав з давніми демократичними традиціями в тій чи іншій мірі проблеми зі свободою слова існують. Звичайно не в тих пропорціях, що в країнах молодої демократії, до яких відноситься і Україна. Проте, Ви маєте сенс, ставлячи цю проблему саме під таким кутом зору. У демократичному суспільстві вважається цілком природним прагнення влади донести через засоби масової інформації свої рішення та роз’яснити причини їх появи людям. Влада закономірно хоче впливати на засоби масової інформації з метою повнішого використання їхніх можливостей. У той же час це має відповідати нормам Конституції та законодавства.

Сьогодні проблема роздержавлення засобів масової інформації стоїть гостро. Проте, без вирішення питань передачі у власність редакційним колективам приміщень, які вони займають, та виробничої техніки говорити про щонайскоріше роздержавлення ЗМІ буде занадто передчасно. У цьому процесі слід врахувати інтерес як самих працівників бюджетних ЗМІ (які, повірте мені, у своїй більшості вони бояться роздержавлення, бо не вміють господарювати), так і інтерес територіальних громад (яким належать муніципальні ЗМІ). Громада ж має чітко знати кому, з якою метою і на яких умовах її власність передається. Тому, на мою думку, у цьому питанні своє останнє і рішуче слово має сказати саме держава. Саме вона має визначити, так би мовити, єдині правила гри. А журналістські громадські організації і самі засоби масової інформації мають запропонувати державі варіанти вирішення цієї проблеми. Далі усіх у цьому питанні просунулася Національна Спілка журналістів України. Одним із запропонованих варіантів так званого роздержавлення ЗМІ є акціонування. Цей варіант мені найбільше до душі. Проте, це тема уже іншої розмови…

- Ірино Григорівно, нещодавно Ви повернулися з Польщі, де, напевно, могли ознайомитися з роботою регіональних ЗМІ. Щ Вас найбільше там вразило?

Даний візит до Польської Республіки відбувся в рамках проекту «Study Tours to Poland – стажування для державних службовців і представників місцевого самоврядування з України». Оператором проекту виступив Фонд «Колегія Східної Європи ім. Яна Новака-Єзьорського». Під час тижневого стажування делегація від Чернігівщини мала нагоду відвідати як польський парламент, так і дослідити принципи роботи воєводств, повітів і гмін. Мене вразило, що у Польщі органами влади так багато уваги приділяється саме інформаційній складовій їхньої роботи. Більшість владних структур представлені в мережі Інтернет своїми офіційними сторінками. Журналісти, які спеціалізуються на висвітленні діяльності влади, не займаються сліпим переписуванням офіційних прес-релізів, а на основі їх створюють цікаві і корисні для людей авторські матеріали.

Корисним також є польський досвід роздержавлення ЗМІ. Він, на перший погляд, досить радикальний. Проте його ефективність доведена сьогоднішніми польськими реаліями: свободи слова і професіоналізму у польських ЗМІ значно більше ніж в українських, польський медіа-ринок є більш насиченим чим в Україні, а також його рентабельність доведена великими тиражами і астрономічними цінами на рекламу у ЗМІ.

Для газети "Семь дней"

Немає коментарів:

Дописати коментар