Легкий морозець підрум’янив щоки суботі і підбадьорив грудневий день, додаючи йому гарного настрою. «На Андрія» у Чернігові відбулося обласне свято «Жінка року-2008». Гурт шляхетних чоловіків, які вітали представниць прекрасної статі, очолював начальник управління у справах сім’ї та молоді обласної державної адміністрації Борис Атрощенко. До речі, це управління й організувало зворушливий захід. Ведучі дійства – начальник відділу з питань сім’ї та гендерної політики Ніна Тимощенко і заслужений артист України Валентин Судак – створювали довірливу родинну атмосферу.
Майже сорок літ минуло з тих пір, як Наталія Іванівна Міщенко вперше переступила поріг сільради на посаді секретаря. Нині вона вчетверте обирається головою виконкому у Гнідинцях, що на Варвинщині. Односельці впевнені, яку б справу не доручили Наталії Іванівні, ця енергійна жінка ніколи не підведе земляків. Нелегкі проблеми вирішує щодня сільський голова з Косачівки Козелецького району Світлана Василівна Савенок. Велике лихо – пожежа – спіткало цього літа її односельців. І словом чуйним, і ділом допомагає косачівцям Світлана Василівна, яку порівнюють із «бджолою-медуницею».
Алла Іванівна Кун працює заступником голови Корюківської райдержадміністрації, Людмила Іванівна Гунар – начальник управління Пенсійного фонду України у Семенівському районі, Ганна Григорівна Яковлєва – заступник начальника Прилуцького районного управління праці та соціального захисту населення, Ірина Григорівна Соломаха – начальник відділу зв’язків з громадськістю Чернігівської міської ради. Цих жінок-керівників об’єднує головна риса – небайдужість до людей, які приходять до них з надією на взаєморозуміння і підтримку.
Всі вони стали переможцями у номінації «І розум, і знання – тобі, моя державо!»
Серед сіячів розумного, доброго й вічного – старійшина освітянського колективу Чернігівського району Заслужений учитель України Наталія Іванівна Александрова, котра вже 40 років очолює Радянськослобідську середню школу. А про Тамару Миколаївну Копистко, яка 35 років віддала Чернігівському професійному ліцею побуту (з них 7 – на посаді директора), її вихованці навіть вірші складають. Дякують через роки колишні учні майстрам педагогічних жнив: Тетяні Володимирівні Литвиненко, вчителю історії та правознавства Корюківської гімназії, Валентині Анатоліївні Мельник, вчителю іноземної мови Волинківської середньої школи Сосницького району, Ларисі Олександрівні Крупельницькій, вчителю початкових класів з Новгород-Сіверської гімназії №1 та Тетяні Петрівні Левченко, вчителю української мови і літератури із Бахмацької ЗОШ №5.
Поважають (і довіряють!) колеги голову районної профспілки працівників освіти і науки Борзнянського району Валентину Григорівну Тесленко. А Ольгу Борисівну Качуру, вчительку початкових класів з села Сохачі, що на Коропщині, називають односельці матір’ю Терезою. Ця сердечна жінка, що виховала трьох обдарованих дітей (її донечка Оля навчається в Одеській музичній академії і незабаром стане оперною співачкою) доглядає кількох немічних самотніх односельців. Шановному ж зібранню Ольга Борисівна чудову пісню подарувала.
У номінації «Щоб палав вогонь життя» відзначили представниць однієї з найблагородніших професій – медиків. Завідувачка гінекологічним відділенням обласного онкодиспансеру Гіса Аркадіївна Гольдіна стверджує, навчаючи молодих колег: «Онкохірургія – це стан душі. Тут не можна бути байдужим». Хвилюючись, вийшла до присутніх Тамара Яківна Ватрасевич, головний лікар (уже 28 років) Прилуцького протитуберкульозного диспансеру. Плідний ужинок років стояли на сторожі здоров’я людей досвідчені головні медичні сестри центральних районних лікарень з Куликівки та Ніжина – Любов Михайлівна Заєць і Валентина Михайлівна Пінчук.
А Світлана Миколаївна Весельська приїхала на конкурс з села Мирне, що на Бобровиччині, і була представлена в номінації «Святі руки трудівниці». Вона працює тваринницею у відомому господарстві «Земля і воля» і, доглядаючи 400 поросят, досягає вагомих виробничих результатів. Світлана Миколаївна – турботлива матуся: разом з чоловіком В’ячеславом Володимировичем вони виховують трьох дітей. До того ж, ця вміла трудівниця ще й чудові вірші пише: ліричні рядки так щиро і зворушливо звучали у виконанні авторки.
Серед ділових і чарівних – Тетяна Вікторівна Руденок, директор Чернігівського кадрового агентства «Погода в доме», і Олена Миколаївна Дорошенко, яка очолює Чернігівське регіональне управління «Ерсте»-банку. Колеги й відвідувачі цінують у цих жінках не лише високий професіоналізм, а й добропорядність, чуйність, прагнення допомогти людині у нелегку хвилину.
Вигуками «Браво!» дякували учасники святкового дійства Світлані Миколаївні Коляко, директору юнацької спортивної школи «Колос», керівникові спортивної студії «Світлана», гімназійному вчителю хореографії зі Щорса, яка виконала із своїми вихованками Христиною Мірошниченко та Мариною Дворник полум’яний танок «Шторм».
Заслужений працівник культури України Наталія Дмитрівна Данчина віддала Гоголівському вузу майже піввіку, працюючи на музично-педагогічному факультеті. «Я стільки у своєму житті переспівала, дорогі мої жінки! – звернулася вона до присутніх. – І для вас я заспіваю та ще й побажаю, щоб наші будні хоч іноді на гарну пісню були схожі…».
Це – лауреати номінації «Серце віддаю людям».
І на завершення свята до зали прилетіли «Лебеді материнства».
Мати-героїня Ольга Іванівна Примак, вчителька-пенсіонерка з села Чернецьке Талалаївського району, каже своїм дорослим дітям (а їх у сім’ї п’ятеро виросло): «Ми з батьком не дали вам великого багатства, але створили велику і дружну родину». А це – найголовніше.
Ганна Анатоліївна Іваницька з Ічні теж п’ятеро дітей виховує: Катю, Дашу, Сашка, Ганнусю і найменшеньку Марічку – у праці і повазі до людей.
Альонка, допитливе маля, щодня якийсь гостинець із садочка приносить мамі й татусеві. І щоразу у Наталії Іванівни росинки в очах з’являються. Дві доні у неї вже школярочки, лише Альонка дитсадок відвідує. Наталія Іванівна Потапенко з села Савинці Срібнянського району виховує трьох прийомних донечок: «Вони мені такі рідні!»
У сім’ї Лідії Василівни Даниленко із Смичина, що на Городнянщині, виросли дві доньки, випурхнули з отчого дому. Отож і вирішили з чоловіком хлопчика усиновити. Коли ж названі батьки приїхали за Женечкою у притулок «Надія», виявилося, що у нього ще 6 братиків і сестричок. Хіба ж можна їх розлучати? З тої пори родина Даниленків стала багатодітною.
Аллі Олександрівні Криволап з села Новоукраїнське Ріпкинського району ледь за тридцять. А вона вже стала матусею великої родини: мають з чоловіком власних донечок Аліну та Ауріку, а Сергійка, Артема, Ярослава і Машеньку теж прийняли до свого працелюбного гурту і зігріли сімейним теплом.
Хай доля завжди прихильною буде до дітей – відтак і їхнім матерям буде сонячно і затишно у цьому тривожному світі. Сьогодні – і завжди.
Віра Губар, газета "Деснянська правда"
Немає коментарів:
Дописати коментар