понеділок, 15 лютого 2010 р.

Не забувай, це усього лише гра

Божеволіючи, ти спочатку не усвідомлюєш цього. Але коли приходить осяяння й ти розумієш, що межа перейдена й повернення у світ реальності вже немає, ти починаєш чіплятися за уламки свідомості, склеюючи їх, зводячи з них піраміду, чудово усвідомлюючи, що будь-яка піраміда коли-небудь розвалиться, перетвориться у порох. Так будуємо ми своє життя, розуміючи, що робимо найневдячнішу і нікому не потрібну справу. Хіба тобі це потрібно? Але якщо ж ти прийняв правила цієї гри й зробив свій таємний жереб, то привіт тобі від Маніту, Христа, Будди або Магомета - всі вони з радістю приймуть тебе в лоно своєї віри. Прийшов? Не забудь ляснути дверима. Прогорлань малість. От-от, щоб усі чули. Ось маєш, сюсюкають. Виходить, ти їм потрібний, навіть дуже. До першої безсонної ночі, а потім все ввійде у звичку. Просипатися й засипати... Так і будеш жити між усім цим, сміючись, плачучи, сумніваючись і сподіваючись. Не забувай, це Гра! Єдиний кайф, не передбачений фізіологічною програмою... Кожний грає в ту гру, що вибирає сам. У найгіршому разі гра сама вибирає його.

Найцікавіша гра - це любов. У ній практично немає правил й обмежень. У цьому таки й весь смак гри: у темній кімнаті шукати чорну кішку. Ми відчуваємо прихід години любові навіть крізь сніжні замети. Варто тільки відчути шерех проліску, що вилазить з-під снігу, - і ми вже готові зіграти в привабливу гру - Кохання. Часом уперше це не так приємно, як очікувалося на початку. Але все-таки завжди краще, ніж просто бачити, читати або чути про це. Однак при всій гостроті й непередбаченості кожного нового ходу в любовній грі люди продовжують стверджувати, що все в ній їм уже давно знайомо, що все в ній закінчується завжди однаково. Але вони помиляються. Кохання - це рулетка. Ніколи не знаєш, що випаде: червоне або чорне?.. Робіть ставки, добродії!

Початком гри буває погляд, голос, подих, запах і ще щось незрозуміле, а найчастіше - навіть неусвідомлене. Очі "матадора" уважно стежать за рухами й формами "жертви", раптом, невідомо звідки, лунає музика, і тіла гравців зливаються в єдиному екстазі танцю. Мелодія гри несе партнерів у ніч... І вони вже самі не знають, хто з них "жертва", а хто "матадор". Гра тому й захоплює нас, що чекаємо ми від її завжди несподіваних поворотів і вабливої мелодії натягнутих струн ризику. Гра варта свічок лише тоді, коли на кін поставлений вибір: "Пан або пропав" Але пам’ятай, це всього лише Гра!...

Немає коментарів:

Дописати коментар