четвер, 7 травня 2015 р.

Нагородження переможців конкурсу, організованого за підтримки народного депутата України Олександра Черненка

 6 травня 2015 року в культурно-мистецькому центрі «Інтермеццо» (м. Чернігів, вул. Шевченка, 9) відбулося нагородження переможців конкурсу творчих робіт «День Перемоги у моєму житті». Його було ініційовано Чернігівським національним педагогічним університетом імені Т.Г. Шевченка за підтримки народного депутата України Олександра Черненка. Інформаційний та технічний партнер проведення конкурсу – Чернігівський студентський портал (http://stydent.org.ua/).

Нагороди авторам кращих робіт вручили: Ірина Соломаха – помічник-консультант народного депутата України Олександра Черненка та Віталій Барбаш – помічник ректора Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка.

У ході церемонії нагородження представники оргкомітету відзначили високий рівень надісланих робіт, а також щирість, відвертість і небайдужість молодих авторів до проблематики вшанування пам’яті жертв Другої світової війни, відновлення історичної справедливості і гуманного ставлення до всіх, хто пережив жахи воєнного лихоліття. Ось лише деякі цитати з робіт чернігівських студентів і старшокласників:
Райська Олена, студентка Навчально-наукового інституту історії ЧНПУ імені Т.Г.Шевченка (І місце):

«Ще донедавна 9 травня сприймалося мною са́ме як свято і як день великої перемоги. Я навіть недолюблювала німецьку мову і власне до самих німців відчувала певну огиду. Але останні події пролили світло на бридку рашистську душу, яка виявилася наскрізь гнилою та чорною. Упереджене ставлення до німців розчинилося на фоні нової, у стократ більшої огиди до «братів наших старших». Прийшло, між іншим, і усвідомлення того, що вони не те що не старші – вони нам взагалі не брати. Це був ще один міф, який все та ж Росія старанно нав'язувала сотні років, і який буквально за лічені дні сама ж і зруйнувала своєю «братською» поведінкою.


Тому ось так круто День перемоги перетворився для мене зі свята на День пам’яті, день глибокої скорботи, коли треба затихнути, згадати загиблих і постраждалих з обох воюючих таборів, вдуматися, вжахнутися, осмислити і усвідомити абсолютну, колосальну, космічну безглуздість війни».


Курико Віра, студентка філологічного факультету ЧНПУ імені Т.Г.Шевченка (ІІ місце):

«Якщо подивитися на війну як кару за людські гріхи, то стає зрозуміло, що робиться зараз у нас. Покарані ми знову. Так нам і треба. Така наша доля. Така наша правда. Таке наше справдешнє. Тільки аж здригаєшся від думки, що ще якісь декілька років тому, стоячи з червоними тюльпанам біля пам’ятника і згадуючи тих, хто пішов із життя заради нас, і тих хто зміг зостатися, я жодного разу не подумала, що то могла бути не остання війна, що я жодного разу, не помислила, що не могло бути так, щоб та війна спинила інші війни. Так не могло бути. І винна в сьогоднішньому дні і я, бо ніколи не подумала про те, що це мирне життя – не назавжди».

Довга Анна, учениця 10-А класу, міністр інформації шкільного парламенту загальноосвітньої спеціалізованої школи фізико-математичного профілю №12 м. Чернігова (ІІІ місце):

«…Знаєш, люба, війна мене багато чому навчила та на багато речей відкрила очі. Напевно, людям просто необхідні такі трагедії, щоб пізнати ціну життя. А ми, невинні жертви режиму та дурощів, ризикуємо найціннішим, щоб ви жили в ідеальному світі. Я зрозумів, що зламати можна все, окрім сили духу, і забрати все, окрім надії...

Кіборг з позивним Актор згорнув пожовклий від часу лист свого діда і поклав його до лівої верхньої кишені камуфляжу, як оберіг, одягнув свою військову каску і заступив на нічну варту у Донецькому аеропорту. Насправді, його покликання грати смерть, але доля змусила його грати зі смертю».

Таран Олена, студентка філологічного факультету ЧНПУ імені Т.Г.Шевченка (ІІІ місце):

«Я вірю, що кожна перемога для країни, хоча б маленька – це крок до незалежності, але чи зможемо ми здобути незалежність без смертей мільйонів людей? Хотілося б миру і світлого неба. Потрібно об'єднатися, згуртуватися і боротися з усіх сил, як боролись вони, наші ветерани багато років тому.

З кожним роком їх залишається все менше і менше,але вони  ніколи не здаються, вони переможці свого життя,вони стали сильніші за нього…»

Всі представлені на конкурс роботи доступні для ознайомлення за цим посиланням.

Немає коментарів:

Дописати коментар