19 грудня чернігівські діти святкували День Святого Миколая. Грандіозне дійство відбувалося у кінотеатрі ім.Щорса.

У холі кінотеатру шанованих гостей зустрічала Капела бандуристів ім. О. Вересая. А у центрі холу на почесному місці розмістилася «приймальня Святого Миколая», до якої зі своїми листами-побажаннями поспішали діти. Чудовою виставою чернігівців привітав хор «Феліціо» із міста Надвірна, що на Івано-Франківщині. Гості привезли святковий вертеп, колядки, щедрівки, гуцульські народні танці. Був організований і святковий кінопоказ – понад тисяча дітей переглянули мультфільм «Неймовірна таємниця Лулу» та кінофільм «Зоряні війни. Пробудження сили».

На свято зі своїми синами завітав народний депутат України Сергій Березенко, за ініціативи та підтримки якого і відбулося це грандіозне святкування. Він привітав усіх дітей і побажав, щоб у їхньому житті було побільше посмішок та люблячих сердець, а Святий Миколай охороняв всіх близьких та рідних. 

Кожна дитина отримала солодкий подарунок, чудовий настрій та незабутні враження.

Юлій Мамчур - гідність і честь.

З Матвієм Ганапольським під час презентації його нової книги "Смайлики"

Ірина Соломаха: для ефективної роботи новообраної міської ради потрібна перемога згуртованої команди професіоналів-однодумців

Ірину Соломаху у Чернігові знають як особистість, чиє життєве кредо завжди було пов’язане з стародавнім латинським висловом «Світячи іншим, згораю сам».  І це – не перебільшення.  Адже де б не доводилося їй працювати – журналістом у колись улюбленій чернігівцями газеті «Черниговский полдень», на викладацькій роботі у педагогічному університеті, на посаді керівника відділу зв’язків з громадськістю Чернігівської міської ради, чи, як зараз – в апараті Верховної Ради Україні  та у Раді регіонального розвитку Чернігівщини, – вона скрізь і без залишку віддає себе людям. 

В Ірини Григорівни майже ніколи не буває вихідних і вільного часу. Її мобільний телефон постійно  «розривається» від дзвінків, а в офісі Ради регіонального розвитку, де вона здійснює прийом громадян,  завжди велелюдно.  – До нас, передусім, приходять ті, хто вже втратив надію зарадити своїм бідам, оббиваючи пороги чиновницьких кабінетів, –  розповідає Ірина Соломаха.  – Інколи це досить складні звернення, до вирішення яких доводиться навіть залучати народних депутатів. Але найчастіше це дрібні питання, які я називаю «питаннями одного розчерку пера». Розгляд таких проблем, як облаштування дитячих ігрових майданчиків, вивозу сміття чи, скажімо, ямковий ремонт в котромусь із дворів багатоквартирних будинків не потребує значних фінансів і великих зусиль від посадовців. Потрібні лише чітке і неухильне виконання своїх посадових обов’язків та ще – певна дещиця творчого мислення. 

До Всесвітнього дня туризму: картинки з Європи від Ірини Соломахи

Уперше на засіданні Ради Європи в Страсбурзі Ірина Соломаха побувала в 2007 році в діловому відрядженні. Ті враження не забула й досі. Європейські чиновники, розкуті й прості у спілкуванні, разюче відрізнялися від більшості зачохлених у свої ролі українських посадовців. Європейці демонстрували зовсім інші світоглядні установки: життя існує заради радості й любові, а не для ненависті й страху. Відтоді Ірина Соломаха неодноразово бувала в Європі й по роботі, і на відпочинку. Вона стверджує: навіть тиждень життя там не залишає сумнівів про цивілізаційний вибір.

Перше знайомство з єврочиновниками — чарівність живих людей

Пригадую, як наша делегація ретельно готувалася до засідання. Я продумала свій одяг до дрібниць: діловий костюм, строгі туфлі. Наші чоловіки також були вбрані відповідно: у костюми й гостроносі черевики «маленький мук». Ми були дуже модні за нашими мірками. Але коли я побачила європейських чиновників, у мене стався культурологічний шок! У натуральних лляних зручних костюмах, шкіряному, але без модельних викрутасів, взутті, усміхнені, привітні, живі люди! У перервах ми спілкувалися, і я зауважила для себе, що вік для них не має значення. У них палкі іскристі очі, цікавість до життя — і в 35, і в 42, і в 62… Вони ділилися своїми захопленнями, пристрасно розповідали про якусь конференцію, де сперечалися про будівництво мосту. Нічого наносного, примусового, фальшивого.

Пощастило відвідати Chernihiv Jazz Open

Цьогоріч особливе задоволення отримала від прослуховування класичного американського джазу у виконанні квінтету Денніса Аду. На фото я в  компанії з чудовими музикантами-віртуозами Дмитром Александровим (саксофон) та Олександром Ємцем (бас). У спілкуванні вони виявилися такими ж класними, як і на сцені.

З Віктором Бронюком