четвер, 4 квітня 2013 р.

Магдебурзьке право в Україні, як генетична пам'ять її європейськості

До 390-ї річниці Магдебурзького права в Чернігові

Коли науковці та політики говорять про генетичну пам'ять, то найчастіше мають на увазі здатність людей відтворювати давні традиції та звичаї свого народу. Інколи навіть не задумуючись про їхні джерела. У цьому сенсі в українців дуже глибинна генетична пам'ять. Адже ми часто не усвідомлюємо коли у побуті, в громадському житті, ба, навіть, в житті держави наслідуємо своїх пращурів у їх вчинках. Наша генетична пам’ять настільки вкорінена, що а ні час, а ні історичні трансформації не здатні її стерти. Навіть у нащадків емігрантів, батьки чи прадіди яких залишили Україну і не мали жодного зв’язку з нею протягом багатьох десятиріч, продовжує зберігатись певний специфічний спосіб мислення (науковці називають його ментальністю), що відрізняє їх від груп інших емігрантів та корінних народів. 

Однією з таких характерних рис, яка здатна ідентифікувати українців як європейську націю, є їх здатність до колективної самоорганізації і уміння вирішувати свої справи шляхом пошуку консенсусу. У цьому контексті наша держава має свої давні традиції.

Протягом кількох сторіч у багатьох містах України, у тому числі і в Чернігові, застосовувалася така типово європейська практика правової культури, як узаконене право громади на самоврядування і незалежне судочинство. Ця система відома нам як Магдебурзьке право.

Її назва походить від назви саксонського міста Магдебург, яке у 1188 році за прикладом міст-комун Північної Італії, які на той час перебували у складі Священної Римської імперії, вимагало та отримало від свого сюзерена право на самоврядування. 

Джерелами Магдебурзького права вважаються кодекс німецьких законів «Саксонське зерцало» та статут міста Магдебурга. Ці документи регламентували порядок виборів і визначали коло повноважень органів місцевого самоврядування. Міщани звільнялися від суду феодала, самостійно вирішували свої господарські справи, встановлювали самооподаткування, визначали чітку типологію злочинів і покарань за них, урегульовували питання торгівлі, успадкування майна тощо. 

З часом разом з німецькими колоністами норми Магдебурзького права розповсюдилось й на інші землі Східної Європи. У тому числі - й на територію Західної Україна. Достеменно відомо, що одними із перших українців, які у 1329 році отримали магдебурзькі привілеї, стали жителі невеличкого закарпатського містечка Хуст. Дещо пізніше Магдебурзьке право «завойовує» Галичину та Волинь. І наприкінці XV століття – добирається до столиці нашої сучасної Україні – міста Києва. 

Починаючи з XVII століття переважна більшість міст України вже живе за нормами Магдебурзького права. Включно і з Черніговом, у цей історичний проміжок часу Магдебурзьким правом володіють Стародуб, Новгород-Сіверський, Ніжин, Ромни, Борзна, Березна, Лохвиця, та ще низка інших міст і містечок Чернігово-Сіверського краю.

Варто відмітити, що від регіону до регіону, від міста до міста існували певні відмінності у застосуванні юридичних норм Магдебурзького права. Нерідко вони доповнювалися місцевими традиціями, звичаями, і, що найголовніше, корегувалися відповідно до потреб громад. Але спільним для всіх українських міст було те, що застосування норм даного права стало одним із важливих чинників культурного і правового зближення України із Західною Європою, закладало правові підвалини для подальшого розвитку місцевого самоврядування в Україні. 

Взимку 1654 року у місті Переяславі відбулася знаменита козацька рада на якій було укладено військово-політичний союз із Московською державою, який пізніше було оформлено у вигляді так званих «Березневих статей». Цим документом, серед іншого, росіянам надавався дозвіл мати своїх воєвод в українських містах, а також збирати там податки на користь царя. Фактично це призвело до нівелювання магдебурзьких привілеїв. Деякий час Магдебурзьке право продовжувало ще залишатись у так званих привілейованих містах. Але не довго. Царизм намагався абсорбувати українські землі, прагнучи до повного контролю над фінансовими потоками, торгівлею й виробництвом в Україні. Росія намагалася переробити демократичний життєвий уклад українців за зразком автократичної кріпосної Росії. У 1781 році після запровадження на українських землях «Установлення про губернії» застосування Магдебурзького права майже повністю припинилось. А у 1831 році воно офіційно вже скасовувалося відповідним указом царя Миколи І.

Значення Магдебурзького права для нашої держави і, зокрема, Чернігова важко недооцінити. Адже головною його заслугою стало те, що в свідомості людей воно заклало міцну основу для формування реально функціонуючого громадянського суспільства – того, яке вже через декілька десятиріч знову взялося виборювати незалежність своєї держави. Яке навчилося самоорганізовуватися і вирішувати свої справи демократично і за законом.

Немає коментарів:

Дописати коментар